EnglishFrenchGermanItalianPolishPortugueseRussianSpanish
ФШСМ

Служіння спільноти

Реколекційний будинок

Вогонь з неба

Статут

ICCRS_logo

Статут ICCRS-у

Преамбула

Католицька Харизматична Онова не є монолітним і централізованим світовим рухом. Вона не має а ні свого засновника, а ні засновників, так як це є у випадку з іншими рухами. Вона не має членських списків. Тут маємо справу з дуже різноманітними особами, групами і діяльністю, які між собою дуже часто повністю незалежні і знаходяться на різних щаблях і в різних формах розвитку, та з різними наголосами, але мають спільний фундаментальний досвід і спільні цілі. Цю форму ненав’язливих відносин бачимо на єпархіальному, національному та міжнародному рівнях. Ті відносини часто побудовані в формі неформальних зустрічей, діалогу, співпраці без наголошення ієрархічної підпорядкованості. Провід більше відзначається наданням послуг тим, які це бажають, ніж управлінням.

Основні цілі Католицької Харизматичної Онови наступні:

1. Укріплення зрілого і постійного особистого навернення до Ісуса Христа Господа і Спасителя нашого.

2. Утвердження рішучої й особистої відкритості Особі, присутності і сили Святого Духа. Ці дві духовні ласки часто отримуються разом в досвіді, який в різних частинах світу називають хрищенням в Святому Дусі, виляттям Святого Духа або оновою в Дусі Святім. Тлумачиться їх найчастіше як особисте прийняття ласки християнської ініціації та як прийняття її сили для особистого християнського служіння Церкві і світові.

3. Утвердження прийняття і користування духовних дарів (charismata) не тільки в середині харизматичної Онови, але також і в Церкві в ширшому сенсі. Ті дари, як звичайні, так і надзвичайні, в великій мірі поширені між мирянами, монашеством і клером. Їхнє правильне розуміння і користування, в узгодженості з іншими елементами життя Церкви, є джерелом сили для християн на їхньому шляху до святості, є також у вершенні їхнього послання.

4. Інтенсифікація справи євангелізації в силі Святого Духа, включаючи тих, що не належать до Церкви, реєвангелізацію християн, які є християнами лише по імені, рівно ж євангелізація культури і соціальних структур. Онова особливо підтримує співдіяльність в посланні Церкви сповіщенням Євангелії словом, ділом та свідченням за Ісуса Христа особистим свідченням, ділами віри і праведності, до котрої кожен покликаний.

5. Утверджувати постійний ріст в святості через правильне включення наведених харизматичних наголосів в повноту життя Церкви. Це осягається інтенсивною участю в сакраментальному літургійному житті, повагою до традицій католицької молитви і духовності та постійною формацією в католицькому віровченні під проводом церковного вчительства як і участю в пасторальному плані.

Наведені цілі як і проекти, що з них виходять, означили Католицьку Харизматичну Онову в окремих особах, молитовних групах та місцевих, єпархіальних і національних службах і посланнях. Для задоволення потреб комунікації, співпраці і координації в 1978 році під опікою кардинала Леона Йозефа Суенеса, якого папа Павло VI іменував єпископальним радником Онови на міжнародному рівні, засновані Рада і міжнародний Офіс. Рада складалася з провіднків Онови з усіх частин світу, а Офіс заснований спочатку в Брюсселі, а пізніше в Римі. Папа Іван Павло ІІ іменував 23 травня 1984 року єпископа Паула Й. Кордеза наступником кардинала Суенеса в якості папського представника при Раді. Почавши з 1978 року Рада розвивається в міжнародну організацію, яка на одному рівні допомагає комунікації і співпраці організацій Онови між собою на національному рівні та на іншому рівні стає середником комунікації і співпраці онови на міжнародному рівні з Апостольським Престолом. Та організація нині відома під назвою ICCRS, Міжнародна служба католицької харизматичної онови.

“Міжнародна служба католицької харизматичної онови” (ICCRS) – це інституція, котра на міжнародному рівні бажає поширювати Онову в Католицькій Церкві. Ця інституція складається з міжнародної Ради, яка встановлює і змінює цілі, наміри і проекти, є також з Офісу, що знаходиться в Римі та відповідає за виконання постанов Ради. Для досягнення своїх цілей ICCRS надає потрібні послуги Онові в цілому світі. ICCRS старається об’єднати мудрість, знання і досвід Онови з усіх куточків світу і вчинити їх доступними для всіх. Коли ICCRS видає вказівки, пропонує навчання, пасторальні поради або вишкіл, робить це як слуга, що пропонує допомогу, а не як авторитет, який очікує підпорядкування інших.

В своїх відношеннях з національними і місцевими видами харизматичної Онови ICCRS наголошує свою орієнтацію власне на роль слуги. Він, отже, має авторитет служби як певний моральний авторитет. ICCRS між тим не йде за накидання свого авторитету, лише пропонує свої послуги. Відносини між ICCRS-ом, національними та місцевими видами Онови ні в якому разі не обмежує відносини між групами Онови і їхніми місцевими і національними єпископами. Рівно також відносини з ICCRS-ом ні в який спосіб не обмежує свободу кожної особи чи групи, приналежних до Онови в їхніх відносинах з Апостольським Престолом.

 

А. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

П.1 Міжнародна служба Католицької харизматичної Онови, відома як ICCRS, на міжнародному рівні є головною координаційною організацією Католицької харизматичної Онови (КХО). Його послання – служити КХО в цілому світі, поширювати її, під впливом Духа Святого, в тісній співпраці з Апостольським Престолом. Папа Іван Павло ІІ рекомендував ICCRS-у, щоб свої відносини з Апостольським Престолом підтримував через свого єпископального радника при Папській Конґреґації в справах мирян.

П.2 ICCRS є юридичною особою “ad instar”, тобто приватним товариством мирян згідно канонів СС 321-329, 116, §2 //ССЕО 573-583, 921, §3…

П.3 ICCRS особливо дбає про вірність членів харизматичної Онови – як окремих осіб так і груп – Католицькій Церкві та папі, а також іншим єпископам, згідно з наукою Церкви.

П.4 ICCRS дбає про те, щоб мати сердечні стосунки пошани і дружби з іншими духовними рухами що існують в Католицькій Церкві, уникаючи при цьому особливих привілеїв, згідно з апостольською наукою, поданою в Флп. 2, 1-11 та Еф. 4, 2-7.

П.5 Зберігаючи свою католицьку ідентичність ICCRS старається мати братні стосунки з іншими християнськими спільнотами, що мають досвід активної дії Святого Духа. Але ICCRS не починає жодної екуменічної активності без послушності церковним нормам з цього питання, радячись перед тим з Апостольським Престолом або місцевим ординарієм.

П.6 Для кращого служіння окремим особам і групам в середині КХО ICCRS старається йти назустріч учасникам Онови, які до нього звернуться, стараючись про задоволення їхніх потреб.

П.7 Надаючи допомогу ICCRS не має ніякого юридичного авторитету над КХО, яка перш за все підпорядкована місцевому ординарієві. Але з огляду на послуги, що їх надає, які описані в цьому статуті, ICCRS має моральний авторитет над КХО в цілому світі.

 

Б. Цілі ICCRS-у

П.8 Для КХО в цілому світі ICCRS старається бути осередком єдності, комунікації і співпраці, щоб виконати бажання Христа “щоб всі було одно” (Ів. 17,21), та щоб Христове тіло не було розділене (І Кор.12,4-31). Цю єдність потрібно розуміти в контексті різноманітності, бо в КХО можуть існувати різні форми і появи, а що і є, зрештою, реальністю КХО. Під своїми послугами ICCRS розуміє наступне:

1). Підтримування постійної комунікації між всіма провідниками КХО світу. Це осягається такими способами:

а) Приготуванням різноманітних матеріалів про КХО і надання їх провідникам КХО для користування;

б)  Участь, через своїх членів на конференціях, конгресах, зборах, і т.п., – для підтримання певності, спільності, радості і миру, а особливо дотримання католицької доктрини;

в) Наданням грошової допомоги та відвідинами і обміном досвіду між різними осередками, для осягання, взаємозбагачення;

г) Наданням допомоги, щоб сприяти тим проектам чи рішенням, котрі би були найбільш корисними і узгодженими з наміренням Церкви в питаннях євангелізації, пасторальної праці і т.п.

В усіх цих, а також і в інших питаннях ICCRS діє з щонайбільшим дотриманням принципу субсидіярності.

2). Допомога КХО та єпископам у підтримці і розрізненні харизм, згідно науки ІІ Ватиканського Собору (LG 12,2).

3). Праця на ниві міжособового розуміння КХО і Церкви ідучи за рекомендаціями пап та сприяння на міжнародному рівні співпраці КХО, єпископів і теологів.

4). Підбадьорювання учасників КХО до праці на євангелізації світу, “любов Христова нас спонукує” (ІІ Кор.5,14), спрямовуючи до третього тисячоліття Різдва Христового. Це виклик, що його конкретизував Святіший Отець. ICCRS його приймає, надіючись на особливу допомогу Святого Духа, та стараючись спрямувати силу КХО з найрозвиненіших теренів до менш розвинутих або бідних.

5). Виконування ролі інформаційного середника для КХО і для всіх тих, що бажають бути проінформованими відносно Онови.

6). В дусі служіння ICCRS підтримує діалог і співпрацю з Католицьким Братством спільнот і товариств харизматичного союзу, встановленим Апостольським Престолом, як приватне товариство вірних.

П.9 Для виконання наведених цілей ICCRS зобов’язується надавати наступні послуги:

1). Візити президента або інших членів – наскільки це буде можливо – національним координаторам КХО; осередкам КХО в цілому світі. Їхні візити, якщо це буде можливо, відбуватимуться в узгодженні з заходами, на яких би була присутня чим більша кількість учасників КХО. Також вони будуть обмінюватися з провідниками Онови своїми думками про їхні програми і проекти та згаданим провідникам пропонувати свої послуги, наскільки це буде можливо.

2). Постійна комунікація з провідниками КХО в цілому світі за допомогою листів – бюлетені ICCRS-у для провідників, та інших письмових матеріалів.

3). Організовування міжнародних конференцій і конгресів для провідників КХО, а також надання підтримки іншим ініціативам і пропозиціям відносно інших форм конференцій або зібрань на національному і міжнародному рівні.

4). Праця над теологічною і пасторальною студією про КХО, відомою під назвою “Документи ICCRS” та її розвитком в напрямку охоплення всіх тем придатних для катехези груп КХО.

5). Поширення інших праць та публікацій про КХО в різних куточках світу та сприяння їхньому перекладу на інші мови.

6). Підтримка частих контактів з Апостольським Престолом через єпископального радника і Папської Ради в справах мирян.

7). Відвідини різних дикастеріїв або офісів Апостольського престолу з ціллю їхнього інформування про розвиток КХО в цілому світі, а також з ціллю консультацій відносно теологічних і пасторальних аспектів КХО. Відвідини вершитимуть члени, що їх делегує ICCRS на своєму річному зібранні.

8). Рівномірний розподіл грошової допомоги для розвитку і поширення КХО в найбідніших частинах світу, згідно фінансових можливостей ICCRS-у.

 

В. Структури ICCRS-у

П.10 Цілі, намірення і проекти ICCRS-у втілює в життя його Рада. В допомозі, що її надає, ICCRS не має правового авторитету над КХО.

1. Рада ICCRS-у.

а) Склад

П.11 Члени ICCRS-у творять його Раду. Рада складається з президента, віцепрезидента і дванадцятьох радників вибраних наступним чином:

– Два з Північної Америки,

– Два з Латинської Америки,

– Три з Європи (один з північної, один із західної та один зі східної Європи),

– Два з Африки (один з країн, що говорять французькою мовою, та один з країн, що говорять англійською мовою),

– Три з Азії та Океанії.

Рада ICCRS-у має в своєму складі єпископального радника, що його іменує Святіший Отець.

П.12 Рада може прийняти нових членів з окремих служб, товариств, спільнот і великих територій, що ще не мають свого представника.

П.13 ICCRS має свій офіційний осідок в Римі. Зміну місцеперебування осідку має одобрити двотретинна більшість та єпископальний радник, консультуючись з Папською Радою в справах мирян.

б) Послання кожного члена.

П.14 Обов’язки президента:

– Підтримувати контакти і консультації з іншими членами;

– Проводити рішення ICCRS-у;

– Скликати зібрання ICCRS-у, провадити їх та, після консультацій з іншими членами, формувати порядок денний;

– Представляти ICCRS перед Апостольським Престолом через делегатів згаданих в п.9.7;

– Іменувати службовців Офісу і розприділяти їм обов’язки;

– Одобрювати значні витрати членів Ради.

П.15 Віцепрезидент допомагає президентові виконувати його обов’язки, якщо президент у виконанні своїх обов’язків має перешкоди.

П.16 Обов’язки радників:

– Зобов’язані бути присутніми на зборах ICCRS-у;

– Зобов’язані підтримувати тісний контакт з президентом і Офісом ICCRS-у, та надавати потрібну інформацію;

– Зобов’язані працювати в комісіях ICCRS-у, до яких вони іменовані;

– Зобов’язані посилати ICCRS-у детальні повідомлення про стан КХО на теренах, за які вони відповідальні, висвітлюючи при цьому реальний стан Онови;

– Зобов’язані дбати про дотримання норм КХО, та бути віродостойним взірцем на теренах за які вони відповідальні;

– Зобов’язані представляти ICCRS на теренах за які вони відповідальні, перед чим більшою кількістю груп КХО, присутніх на цих теренах;

– Зобов’язані бути на послузі для допомоги розвитку груп КХО, частими консультаціями з їхніми провідниками та використанням середників згаданих в п.8;

– Можуть встановлювати регіональні консультативні осередки чи втілювати інші подібні проекти;

– Можуть гуртувати учасників Онови на основі спільної мови, невеликого простору чи якогось іншого спільного інтересу, з метою міжособової допомоги, розміну послуг, працівників і публікацій, чи організовування спільних зібрань, конгресів і тому подібного.

П.17 Єпископальний радник:

– покликаний приймати участь в зборах ICCRS-у і його комісій;

– допомагає Раді і Офісу ICCRS-у на теологічному і духовному полі;

– дбає про те, щоб цілі КХО і ICCRS-у були узгоджені з наукою Католицької Церкви, та особливо з порадами і спрямуваннями Святішого Отця з оглядом на харизматичну Онову;

– дбає про єдність в різноманітності КХО на міжнародному рівні;

– радить, особливо при доношенні важливих рішень і програм (як наприклад — вибори президента, зміни статуту і осередку).

в) Вибори.

П.18 Тривання мандату.

Члени ICCRS-у обираються на трьохрічний мандат. Можливе їхнє переобрання, але ще тільки на два безперервних мандати (тобто на шість років). В надзвичайних ситуаціях, ICCRS може продовжити мандат ще на один період трьох років.

П.19 Нових членів ICCRS-у обирають вже вибрані його члени, маючи на увазі наступні критерії:

– провідник КХО мусить бути членом Католицької Церкви;

– провідник КХО мусить бути всеціло відданий КХО, а не тільки як представник, збирач інформації, радник чи делегат єпископа;

– мусить представляти репрезентативну частину КХО (наприклад союз спільнот) певної мовної чи культурної спільноти, та мусить бути відданим соціальним і пасторальним активностям КХО;

– мусить бути компетентним в питаннях росту і розвитку КХО;

– така особа мусить бути добре підготовлена, здібна до праці з іншими, мусить мати здібність добре оцінювати ситуацію, та мати креативні здібності в виконуванні служіння в ICCRS-і;

– така особа мусить мати добру опінію інших та бути віддана Христу і Церкві.

П.20 Виборчий процес.

1.Кожен член ICCRS-у має право голосу і вибору на виборах;

2.Провідники з різних регіонів можуть запропонувати імена. Після цього може відбутися дискусія між вже обраними членами ICCRS-у і згаданих провідників, а після неї розмова, молитва і роздуми вже обраних членів ICCRS-у;

3.Для вибору нового члену ICCRS-у потрібна двотретинна більшість вже обраних членів ICCRS-у. Член про чиє переобрання голосується не приймає участі в голосуванні;

4.Коли хтось з членів ICCRS-у залишить своє місце в Раді, його наступник не мусить бути з цієї самої країни, але необхідно мати на увазі терени про які йде мова;

5.Зміна обов’язків члена, яку одобрив ICCRS, не передбачає необхідність відставки члена до якого відноситься зміна обов’язків;

6.Голосування є таємним.

П.21 Президента обирають дійсні члени ICCRS-у з поміж імен, що їх подала Папська Рада в справах мирян.

П.22 Якщо більшість членів Ради оцінить, що президент не виконує свої обов’язки, тоді після братньої розмови з президентом, та відповідних консультацій з Папською Радою в справах мирян, члени ICCRS-у, після цього як цілий випадок поставили перед Господа, можуть в любові попросити президента дати відставку.

Якщо президент відмовиться це вчинити, віцепрезидент перебирає провід і скликає позачергове засідання ICCRS-у, щоб обсудити випадок і визначити майбутній напрям дій. Президент не має права бути присутнім на цих виборах, але може в письмовій формі подати причини, з яких відкидає запропоновану відставку. Муситься йому уможливити дати відповідь на все, що евентуально буде сказано на цьому надзвичайному зібранні. Оскільки, після евантуальної розмови з президентом виникне потреба голосування, процес має відбутися згідно канону 119 §2 СС, а рішення мусить бути подане Папській комісії в справах мирян.

Якщо є потреба обрання нового президента, процес вибору має відбуватися згідно приписів наведених в П.21. Після виконаних виборів, окремим голосуванням має бути визначено чи може бувший президент залишатися членом Ради чи ні.

г) Збори і комісії ICCRS-у.

П.23 Рада ICCRS-у збирається принаймні один раз на рік на чотири або п’ятиденне зібрання. Збори складаються з поділу особистим досвідом, доповідей з різних питань активності ICCRS-у та робочого засідання.

П.24 В складі ICCRS-у знаходяться дві комісії:

1.Виконавча комісія, що складається з президента та двох або трьох членів, котрих обирає ICCRS. Протокол провадить особа, що її уповноважив президент. Завдання виконавчої комісії полягає у вирішенні гарячих проблем в часі між двома зборами ICCRS-у, коли є неможливим чекати до наступних зборів ICCRS-у. На своїх чергових зборах ICCRS мусить розглянути прийняті міри, щоб їх потвердити або корегувати.

2.Фінансова комісія, що складається з президента і двох членів, що їх обирає ICCRS, а котрі не є членами виконавчої комісії. Виконавчий директор також є присутній з правом голосу, але не і вибору, оскільки він не є членом Ради ICCRS-у. Завданням цієї комісії є вирішення гарячих фінансових проблем Ради, ICCRS-у, а також і проектів запланованих ICCRS-ом.

2. Офіс ICCRS-у.

П.25 Офіс ICCR-у в службі є Ради ICCRS-у і забезпечує адміністрацію потрібну для проведення рішень Ради. Офіс має бути забезпечений необхідним устаткуванням, потрібним для того, щоб могти виконувати довірені йому завдання і вести архів. Офіс має бути забезпечений необхідною кількістю працівників, вибраних згідно критеріїв ICCRS-у з різних частин світу, з заступленістю тих мов, якими найбільше користуються в КХО.

П.26 Виконавчого директора обирають члени Ради ICCRS-у, причому він може бути членом Ради ICCRS-у.

П.27 Офісом ICCRS-у управляє Виконавчий директор під наглядом президента, та в узгодженості з вказівками ICCRS-у. Завдання Офісу полягає в координаційній і адміністративній діяльності.

1). Координаційна діяльність:

а) Точне і прозоре ведення ICCRS-ових списків провідників Онови на теренах і інших важливих інформацій;

б) Ведення кореспонденції;

в) Інформування членів Онови, до яких це відноситься, про важливі новини отримані з їхніх територій;

г) Піклування про випуск і надсилання бюлетеню;

ґ) Присутність на зборах Ради і ведення протоколів;

д) Допомога президентові і членам Ради у веденні кореспонденції, її перекладу і т.п.;

е) Організація конференцій і зібрань Ради ICCRS-у;

є) Координація видавничої діяльності ICCRS-у;

ж) Видавання спеціального річного бюлетеню, в якому на основі повідомлень членів ICCRS-у подано стан КХО в світі.

2). Адміністративна та фінансова діяльність:

а) За допомогою сучасних технологій точне і прозоре ведення бухгалтерських книг, які може контролювати церковна влада, згідно канону 325 СС;

б) Приготування річного балансу та подання його на одобрення членам Ради ICCRS-у;

в) Приготування балансової таблиці та обрахунок витрат і прибутків;

г) Збір фінансів, з дозволу і допомогою членів ICCRS-у, ніколи не забуваючи, що ICCRS має вершити своє послання достойно;

ґ) Виплата нагороди членам ICCRS-у і персоналу згідно рішень ICCRS-у і його президента.

3). Завдання прийому гостей є важливим завданням Офісу.

П.30 Офіс ICCRS-у в своїй діяльності керується цим Статутом та інструкціями Виконавчої комісії.

Г. Зміни Статуту

П.31 Одобрення змін цього Статуту вимагають більшість голосів членів ICCRS-у і то перш ніж подадуться на затвердження Папській Конґреґація в справах мирян.