EnglishFrenchGermanItalianPolishPortugueseRussianSpanish
ФШСМ

Служіння спільноти

Реколекційний будинок

Вогонь з неба

Маргітич Олесь

DSCN0121Маргітич Олесь Іванович

Старший служитель спільноти

Народився 2 червня 1984 р. Б. у смт. Міжгір`я, Закарпатської області. По закінченню школи поступив до Прикарпатського національного у-ту, на філософський факультет, на спеціальність релігієзнавство та теологія. Згодом написав бакалаврську роботу на тему «Історія харизматичного руху у Католицькій церкві», через рік захистив магістерську роботу «Неомістицизм сучасного католицизму», науковим керівником якої був о. док. проф. Святослав Кияк. По закінченню університету заснував видавництво «УКХ», яке згодом було переіменоване на «Вогонь з неба». У той рік здав перший іспит на кандидатський мінімум як здобувач, хоча на наступний рік поступив до аспірантури ПНУ, де почав писати роботу на тему «Сучасний містицизм та харизматизм: католицький аспект». Цього ж року поступив на лицінзіат Івано-Франківської Теологічної Акдемії, навчання на якому успішно завершив. Був учасником спільноти «Святого Петра», яку очолював о. Олег Максимлюк, який довший час був особистим духівником. Згодом став очільником молодіжної підгрупи спільноти «Святого Петра». Саме у цій спільноті зустрів майбутню дружину, Людмилу, з якою і почали ревніше служіння Богові. Плодом якого у 2009 р. Б. стало заснування спільноти «Святого Миколая» у Івано-Франківську, а у 2012 у м. Бучач, Тернопільської області. Зараз, головний редактор Бучацького Єпархіального видавництва «Вогонь з неба», а також проповідник Школи Євангелізації Святого Андрія (ШЄСА).

Навернення

Я з малку захоплювався східними бойовими мистецтвами, так що це переросло у сенс мого життя. Саме через це почав практикувати буддизм та даосизм, хоча був охрещений та мама з малку навчила молитися «Отче Наш» та «Богородице Діво». Згодом, познайомився з протестантами, які мене молодого та необізнаного переконали не молитися до Богородиці. У той час я почав інтенсивніше цікавитися духовними практиками Сходу, почав медетувати та практикувати енергетичні стилі. Все виглядало наче добре, але постійно відчував у серці велику порожнечу, не бачив сенсу свого життя. Захоплюючись східними релігіями поступаю на релігієзнавство, щоби поглибити власні знання. Та Бог приготував інший шлях для мене. На 2 курсі, мені, ніби випадково, пропонують написати роботу про католицький харизматичний рух. Я чув що і у католиків Бог зціляє та робить великі чуда. Хоча на той час не було на українській мові жодної літератури про цей рух. Був один священник, який практикував Віднову. Саме до нього я і пішов брати інтерв`ю. Перша зустріч з о. Олегом мене вразила, я побачив священика, який посміхається, бачачи мене уперше, вже готовий був мене обійняти. Поговоривши про теорію, отець запропонував мені відвідати молитовну зустріч у п`ятиницю у семінарій ній каплиці. Я погодився. Ісус зробив так, що я та отець запізнилися на молитву і семінаристи піднялися на гору. Бог залишив  мене наодинці з отцем. Він попросив, щоби я розповів про своє життя, розповідь я почав про буддизм, хоча сказав що вірю в Ісуса, адже порівнював Його з Буддою, та додав, що не вірю в Марію. Тоді отець промовив, що практикування східних бойових мистецтвами є тяжким гріхом проти першої заповіді, і запитався, чи відрікаюся цього та духа буддизму. Відповів, що так, але сам подумав, що ж таке кажу, адже завтра у мене тренування (це не було щире відречення). Згодом ми майже годину говорили про Матінку Божу, яку я опісля прийняв у молитві за власну Неньку. Тоді отець запропонував помолитися наді мною, поставивши на мене руки, я зразу ж відчув, як мене почало трохи трусити та відчув ніби вся важкість і порожнеча зникають, а моє серце наповнюється такою любов`ю, яку не відчував ніколи. З моїх очей зразу покотилися сльози. Після благословення я обійняв отця (він не зрозумів що сталося). Тоді у отця було пророцтво, що той злий дух, який покинув мене захоче цієї ночі повернутися, та додав: «Дуже сильно молися!», я відповів: «Отче я нічого не боюся, я хочу бути з Ісусом у Його Церкві». Пророцтво сповнилося, коли повернувся до квартири, яку ми, студенти, винаймали. Це була п`ятниця, у одного з наших друзів був День народження, всі розуміють, як живуть студенти без батьків. У кімнаті вже не було нікого тверезого, мені зразу ж наливають, я відмовляюся і беру до рук Святе Письмо, нічого незнаючи, просто хотів читати. Саме у цей час у іменинника починається ніби «біла гарячка», у нього зокочуються очі, не видно зіниць, починає кричати, ричати таким внутрішнім голосом, б`ється головою об стіну, падає весь у крові. Саме тоді ми ще з одним хлопцем хотіли зловити його, щоби не нашкодив собі, та він, будучи худорлявим, розкидає нами немов сірниками. Тоді я зрозумів із ким маю справу, у ту секунду я тяжко згрішив, з чого згодом посповідався, я промовив: «В ім`я Ісуса Христа вийди з нього» (я не мав цього права робити, тільки екзорцисти), у цю мить він повертається і йде просто на мене, я так злякався, що почав кричати до Тої у яку не вірив: «Матінко Божа рятуй, Маріє заступайся. Богородице Діво…» Тут, ця людина зупиняється і сідає на стілець, хоча зіниць ще не було видно. Тоді кажу: «Молися зі мною Отче Наш». Перше слово він не міг вимовити, це був страшний рик, але коли ми закінчили: «…але визволи нас від лукавого. Амінь!», – у   нього з`явилися зіниці, і хочу сказати, що це була абсолютно твереза людина. На другий день, після того як побачив наскільки сильний диявол, але, на скільки потужніший Бог та заступництво Богородиці, побіг до сповіді, це була сповідь у сльозах, я не міг ні слова сказати, тоді отець, давши покуту, уділив розгрішення. Саме за ці два дні Бог повністю перемінив моє життя.

Свідчення зі спільноти

1. Коли засновували з дружиною спільноту, просили Святого Духа про назву та покровителя спільноти. І тут Бог провадить нас до Парафії св. Миколая Мирликійського Чудотворця. І тільки ми почали служіння отець-парох привозить із м. Бар миро св. Миколая. Десь за два тижні, ми мали місії на Закарпатті, і отець каже, що сьогодні мають привезти мощі святого на парафію, мощі св. Миколая. Згодом також мали місії на півдні України, і отець повідомляє що мають привезти мощі, я зразу ж кажу: «св. Миколая!», він «Ти звідки знаєш?». Таким чином наш покровитель видимо і невидимо завжди з нами.

Прагнення

Очікую сповнення обітниці Божої, яку Бог об`явив у пророчій візії спільноти