EnglishFrenchGermanItalianPolishPortugueseRussianSpanish
ФШСМ

Служіння спільноти

Реколекційний будинок

Вогонь з неба
Web-студія

Капчук Віра

Капчук ВіраКапчук Віра Романівна

Народилася 31 серпня 1988 року в с. Радча Тисменицького р-ну Івано-Франківської області, де й проживаю. За спеціальністю журналіст, працюю у видавництві «Нова Зоря» м. Івано-Франківська. Зараз перебуваю у декретній відпустці, Господь подарував донечку Веронічку.
Дорогу до Господа показали батьки. Ще з дитячих років навчали молитви. Нас у сім’ї троє дітей. Пригадую як мама з татом щонеділі брали нас на Службу Божу, а якщо було холодно чи хтось захворів, то відправу слухали по радіо. Вдома Господь був всюди. Найперше у батьківській любові до нас і любові між нами, дітьми, а також у обов’язковій молитві зранку і ввечері, походах на Хресні Дороги, на Молебні, у поїздках на прощі, піших прощах до Зарваниці, Грошева, Червонограда, Крилоса, Погоні…. Я завжди думала чим більше буду молитися, чим більше буду жертвувати для Бога часу, сили, тим більше Він буде мене любити і все у мене буде ідеально в майбутньому – сім’я, роботи і т. д. Божу любов не можна купити, вимолити, заслужити. Господь дає нам її, бо не може не дати. Він любить всіх однаково дуже сильно і безмежно. В цьому немає нашої заслуги. Просто ми – його діти, а Він – найбільш люблячий Таточко. Господь відкрив мені це на молитовних зустрічах спільноти Святого Миколая. У спільноту потрапила, як я кажу, чудом. Тоді, ще бувши студенткою, мені потрібно було пройти практику у видавництві. Взявши усі релігійні книжки, які були дома, почала телефонувати і просила можливості попрактикуватися. Розгорнувши молитвеник «Зціли мене мій Боже» видавництва «Вогонь з Неба», набрала вказаний номер, трубку підняла Людмила Маргітич, …… старший служитель спільноти Святого Миколая. Так ми й познайомилися. На перші зустрічі ходила з цікавості і вигідних мотивів – у них є видавництво, а можливо колись буду там працювати, потрібно показати себе з найкращої сторони. Але, ще пам’ятаю, що до глибини душі запали проповіді старших служителів спільноти. Щось було у тих словах не земне. Це вже потім я зрозуміла, що ті проповіді виголошує сам Дух Святий. Час показав, що зовсім не для земної вигоди Господь привів мене до цих людей, а для навернення, для того щоб навчити і показати як ми правдиво своїм життя повинні любити Бога і у чому це виявляється. Яка повинна бути у нас релігійність. Якими ми маємо бути перед Господом.
Всі заслуги завжди приписувала собі. Мене усі хвалили, де б я не була – в школі, серед друзів, в університеті, на роботі. Говорили, що дуже чемна, вихована, побожна, добра. Мені це подобалося. Ось я така вся майже свята. Це я себе сама таку створила. Якось мені мій хлопець, тепер уже чоловік, сказав: «Ти така бо ходиш до церкви, бо молишся». А я зразу собі подумала, а яке відношення до цього має Бог. Це вже потім, знову ж таки на спільноті, я зрозуміла свою темноту і релігійну гординю. Господь показав мені якими він хоче бачити нас, як правдиво свідчити Христа своїм життя. В той час я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком. Я була впевнена, що я зможу підтримувати ідеальні стосунки у своїй майбутній сім’ї, а особливо з батьками чоловіка. Була впевнена у собі у своїй, ще попередній неправдивій ідеальності. Я зможу! Я зможу! А де тут Бог у цих словах? Немає! Після перших конфліктів мене ніби «просвітило»: «От, що людина сама може». Нічого. Ні я не думала собі, що мені не потрібно Бога. Я молилася, просила завжди помочі, але не запрошувала Його правдиво у своє життя, не віддавала Йому свою сім’ю і все, що буде у ній. Не Бог тоді був царем мого життя, а я сама, хоч думала, що це не так. Господь допускає падіння, щоб, піднімаючи людину, показати їй, де і чому вона упала, що було причиною. Слава Господу у Його незбагненності і силі.
Бог завжди поруч. Хочу дати свідчення. Захворіла моя донечка, була висока температура і розлад шлунку. Я попросила sms-молитву. Через годину впала температура і внормувалися випорожнення. Алилуя.
У Господа прошу навернення для чоловіка і його родини.
Дякую Богу за спільноту «Святого Миколая».